Вітаю Вас Гість!
Неділя, 23.04.2017, 23:41
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Цікавинки

Меню сайта



Історія України



Опитування

Хто має право жити на Україні?
Всього відповіло: 2366


Меню для гостей сайту

Статистика

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

Головна » 2009 » Грудень » 12 » Глиняний календар IV століття розкриває таємницю слов`янської теології
11:42
Глиняний календар IV століття розкриває таємницю слов`янської теології

Ритуальна посудина-календар IV ст. для літніх заклинань дощу із с.Ромашки на Київщині
Ромашківський глиняний календар дає нам ряд цінних свідчень про працю і вірування давніх слов’ян. Він приводить в струнку систему багато розрізнених уявлень про язичництво, слов’янську демонологію і теологію.

Із всього посуду слов’янського землеробського лісостепу в "троянові віки”, що зберегли календарну тематику, найвизначнішим та унікальним для науки, безумовно, є глечик із могильника в с.Ромашки Рокитнянського р-ну на Росі (точніше її притоці – р.Горохуватці), недалеко від самого Черняхова (Кагарлицького р-ну).

Глечик дуже ретельно виготовлений на гончарному крузі (зберігається в Національному музеї історії України, №13115). На сиру глину до випалу на тулуб посудини спеціальними штампами нанесений "орнамент” у два пояси: верхній пояс більш широкий, нижній – вузький. Вважати комбінації із декількох сотень знаків, розміщених без всякого ритму і повторень, орнаментом не можливо.

Глечик із Ромашок, знайдений В.В.Хвойкою в 1899 році, друкувався неодноразово, але довго не привертав уваги. В 1962 році я спробував розшифрувати зміст складної композиції, і він не зустрів заперечень.

Образотворчими знаряддями автора композиції були чотири види штампів:

  1. Штамп з квадратним торцем: квадрат розділений двома діагоналями і лініями, з’єднуючими середини сторін квадрату.

  2. Дуговий штамп для так званого нігтевого орнаменту, що відтворює різні фігури, "ялинки” і струменіючі хвилясті лінії.

  3. Штамп, що зображує серп.

  4. Штамп, який дає відбиток вписаних кутів.

Ключем до розгадки складних композицій верхнього поясу є три групи зображень:

  • Два христи, розміщені по боку, протилежному ручці глечика.

  • "Громовий знак” (колесо Юпітера” з 6 шпицями). В колесі явно є 6 граней.

  • Реалістичне зображення двох серпів і поряд з ними – фігури, які нагадують "копни” чи "хрести” снопів на скошеній ниві.

Ці три великі, на весь верхній пояс, композиції вже наштовхують на думку про календарну сутність усіх зображень: два хреста можуть відмічати червень, літнє сонцестояння, як це було на лепесівській чашці; знак грому може означати головний грозовий день в році – 20 липня, день Перуна чи архаїчного Рода (пізніше день Іллі); остання ланка (серпи чи "копни” снопів) явно і однозначно промовляють про жнива.

Композиції розміщені (якщо дивитись зліва направо) одна за другою в календарному порядку:

  1. Два хреста – Купала, 23 червня.

  2. Знак грому – день Іллі, 20 липня.

  3. Жнива–кінець липня чи І половина серпня.

…Малюнки на глечику (див.) розташовані двома горизотальними поясами, але ритм обох поясів однаковий – кожному великому значку верхнього поясу (багато з них уже названі мною) обов’язково відповідає та чи інша цезура в орнаменті нижнього поясу.

Верх і низ мають єдність, вони взаємно доповнюють один одного, повідомляючи разом про язичницькі літні свята, які завершуються жнивами.

 


 

Нижній пояс

Всіх квадратиків тут 96. Починаючи від ручки глечика, праворуч ідуть в два ряди 32 квадратика. Під знаком дерева верхнього поясу ритм квадратиків переривається і один із них поставлений окремо під рискою. Далі знову йдуть два ряди (14 штампів), перериваючись під купальським знаком (два хрести); тут квадратики верхнього ряду спускаються донизу, створюючи гірлянду із шести штампів.

Потім знову ряди вирівнюються, нараховуючи 18 штампів, після чого знову поставлено один окремий квадратик; його диклинаційне значення підкреслене тим, що він поставлений боком, кутом догори. Після цієї деклинації 8 квадратиків продовжують два ряди.

Під "знаком грому” шестигранного колеса ритм різко обривається. Замість квадратиків тут зображено горизонтальні хвилясті лінії. До цього місця хвилясті струменіючі лінії зображались тільки у верхньому поясі і тільки вертикально, а тут вони потекли горизонтально тільки в одному нижньому поясі, зникнувши зовсім із верхнього.

Під всім грозовим шестикутником немає квадратиків – їх місце зайняли струменіючі лінії.

Відновлюються квадратики під малюнком серпів і снопів, але тут вони ідуть тільки в один ряд, а під ними зображена хвиляста лінія.

Закінчується цей ряд в 17 штампів під останнім зображенням снопів уже біля ручки глечика.

Думаю, що зміст квадратиків був в тім, що вони зображали окремі дні й календарно точно визначали числа важливіших язичницьких свят на честь Ярили, Купали й Перуна.

При аналізі "календаря” нам зручніше всього взяти за точку відліку знак у вигляді колеса, оберіг від спопеляючої шарової блискавки, … громовий знак, пов’язаний з тією єдиною датою в слов’янському календарі, коли відмічався жертвами день бога грому і грози – 20 липня, пізніший Ільїн день.

Семантика колеса з шістьма шпицями добре вислідковується за допомогою етнографії: на російській Півночі таке коліщатко з обов’язковими шістьма радіусами вирізалось на причілках хат для того, щоб зберегти будівлю "від грому”. А.Супинський зафіксував такий знак в тім же оберігаючому значенні в Білорусії. Там він прямо названий "знаком грому.” На Україні, де відсутня дерев’яна різьба, ту ж функцію оберега від блискавки виконує старе колесо від воза чи обід від нього, розміщене на солом’яному даху хати і льоху.

В результуті чотирьох різних перевірок (див. книгу) версія про те, що нерівномірно розташовані квадратики нижнього поясу ромашківського глечика являють собою дні літніх місяців, підтвердилась, і символи свят закріпились за відповідними числами червня і липня:

4 червня – Ярилин день (багатолюдне язичницьке свято у західних слов’ян);
19-24 червня – русальна неділя;
24 червня – Купала;
20 липня – день бога грози і блискавки;

П’ятою перевіркою можливо вважати ту обставину, що через чотири квадратики після «знаку грому» на глечику зображені серпи і снопи. Жнива ярових на Київщині починаються біля 24 липня.

Відліковуючи від наших реперних точок – від Купала і дня Ільї, ми отримаємо, що відлік днів починається 2 травня і завершується 7 серпня. За сучасними даними для Київської області ярова пшениця дає сходи в середньому 26 квітня – 1 травня (по різних районах), а визріває 13-22 липня. Ячмінь сходить 27 квітня – 1 травня і дозріває 13-20 липня.

Дуже можливо, що "другий спас” (6 серпня) прикрив собою близьке за часом, але зовсім інше за змістом, давнє свято урожаю. Оскільки останні колоски в полі зав’язувались вузлом "Велесу на борідку”, то можливо припустити, що свято обжинок могло бути якось пов’язано з богом худоби (скотарства) Велесом, особливо враховуючи те, що слово "скотина” значить і багатство взагалі, і навіть гроші.

Саме в черняхівські часи вперше урожай пшениці і ячменю став вимірятись римським квадранталом і давав полянським хліборобам деяку кількість римських динаріїв.

Початок календарю - 2 травня - співпадає з церковним святом Бориса і Гліба, і в даному випадку перед нами не просте співпадіння чисел, а така ж заміна язичницького свята християнським.

День 2 травня не зв’язаний з днем смерті ні одного із братів; його встановлено в столітню річницю їх смерті, коли вбиті в протиборстві князі були вже канонізовані, на їх честь була побудована друга церква в Вишгороді. В 1115 р. "мощі” їх були з надзвичайною шаною перенесені в новозбудований кам’яний храм.

Думаю, що Володимир Мономах, встановлюючи 2 травня наперекір грецькій церкві перше руське національне свято, свідомо відійшов від всіх реальних дат і вибрав один із тих днів, на який приходиться яке-небудь давнє народне свято, свято паростків ярових посівів, які тільки що пробилися.

В українському фольклорі з Борисом і Глібом нерідко пов’язана давня землеробська придніпровська легенда про походження так званих "Змієвих валів”. Борис і Гліб (а інколи Кузьма і Дем’ян) змальовуються в ній казковими богатирями, які перемагають змія. Переможеного Змія Борис і Гліб впрягають в плуг і орють на ньому борозну – "Змієві вали” Київщини і Переяславщини, існуючі і досі.

Тепер наш календар зафіксований на семи точках, що виключає елемент випадковості:

  • 2 травня – день молодих сходів, закритий в ХІІ ст. святом Бориса і Гліба;

  • 4 червня – день Ярила, семик, в подальшому пов’язаний з перехідним церковним святом Трійці;

  • 24 червня – Купала, день сонцестояння;

  • 12 липня – день відбору жертв Перуну (чи більш архаічному Роду);

  • 20 липня - свято Перуна чи Рода;

  • 24 липня – початок жнив;

  • 7 серпня – свято врожаю, закінчення жнив, закритий пізніше церковним святом "Преображенія” - 6 серпня.

З допомогою квадратів-днів нижнього календарного поясу є можливість точно визначити числа передбачуваних дощових днів, які вказані на календарі, очевидно, з магічною ціллю. Всі терміни дощових періодів на нашому глиняному календарі співпадають з чотирма оптимальними періодами дощів, необхідних яровим посівам на Київщині. (Шоста перевірка початкових припущень.)

Це – ідеальна, бажана картина київської погоди, те, про що потрібно було просити богів. Перехід хвилястих струмків "під землю”, під лінію днів нижнього поясу теж являється дуже цінним спостереженням давніх землеробів – після 20 липня напередодні жнив і під час їх дощі зовсім не потрібні, але земля має бути вологою. Це ще одне співпадіння ромашківського календаря з агротехнікою.

 

Ритуальна посудина-календар. Сучасна реконструкція
Верхній пояс вміщує 127 квадратів-штампів, які розділені на 5 груп (25 і 27 – з самого початку, біля ручки; 16 і 25 - в середині, праворуч Купала; 34 – в кінці, проміж "снопів”).

На Київщині оранка і посів починаються наприкінці березня – початку квітня; загальне число днів від посіву зерен в землю до збирання нового урожаю – 125-130.

Відповідно, загальна кількість квадратів – днів верхнього поясу – 127 може бути не випадковою, а теж пов’язаною з життям ярової пшениці чи, точніше, пшеничних зерен від висіву старого зерна до отримання нового зерна. Для переведення їх на точні календарні терміни приймаємо, як найбільш логічне, що кінцева дата термінів верхнього і нижнього поясу однакова – кінець всіх польових робіт - 7 серпня. Тоді початок відліку днів верхнього поясу визначається як 1 квітня.

Розгляд всіх елементів ромашківського календаря разом дозволяє в наступній послідовності викласти їх в словах:

Квітень (Березозол)
1-25 квітня. Оранка, посів, проростання зерен в землі.
25 квітня- 1 травня. Поява сходів.

Травень
2 травня. Поля зеленіють.
23 травня. "Вихід зернових в трубку”.
20-30 травня. Полям потрібні дощі в період "виходу в трубку”.

Червень
4 червня. "Ярилин день”, свято молодого деревця, плодючих сил землі (семик).
11-20 червня Потрібні дощі в період колосіння, поступово затихаючі до періоду цвітіння.
19-24 червня. "Русальна неділя” – моління русалкам – "дівам життя.”
24 червня. "Купала”- Свято сонця (вогню) і води

Липень
3 липня. Молочної стиглості зерна.
4-6 липня. Потрібні дощі.
12 липня. Підготовка до свята бога грози.
15-18 липня. Потрібні останні дощі в період воскової стиглості зерна.
20 липня. Свято небесного божества (Перуна чи Рода). Моління про припинення дощів, грози, про зведення небесної води під землю в зв’язку з дозріванням зерна.
24-25 липня. Початок жнив серпами.
26-28 липня. Початок в’язання снопів в "хрести.”

Серпень
7 серпня. Закінчення збирання ярової пшениці. Останній сніп. (Велесу на борідку).

Ромашківський глиняний календар дає нам ряд цінних свідчень про працю і вірування давніх слов’ян. Він приводить в струнку систему багато розрізнених уявлень про язичництво, слов’янську демонологію і теологію.

Ромашківський календар побудований з розрахунку на ярові зернові, які вирощуються на полях Київщини з епохи Трипілля, тобто не менше ніж за 3500 років до черняхівської культури (3-4 ст.н.е.).

Може бути, цей календар відобразив і архаїчний культ Рода, попередника Перуна та Іллі. Виключно важливі для нас і вірні агротехнічні спостереження автора календаря, які дозволяють нам приєднатись до літописця, що вважав полян язичницького часу "мужами мудрими і смисльоними”.

В київському глиняному календарі відобразився тисячолітній досвід придніпровських землеробів. Ромашківський глечик-календар з його детальним розкладом всіх днів життя паростків і колосків, який витримав п’ять розрахункових перевірок, допомагає підійти до розшифровки знаків ще на декількох ритуальних посудинах черняхівської культури із різних місць. Це трьохручні чаші із Середнього Подніпров’я (Черняхів Кагарлицького р-ну.) і Нижнього Дніпра (Кам’янка Дніпровська).

 

Трьохручна чаша з календарними знаками. Кам`янка Дніпровська.

Категорія: Цікаві статейки | Переглядів: 2229 | Додав: zlodei | Теги: Глиняний календар IV століття розкр | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: