Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 21.11.2017, 21:22
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Цікавинки

Меню сайта



Історія України



Опитування

Дайте оцінку моєму сайту
Всього відповіло: 1150


Меню для гостей сайту

Статистика

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

ПІСНЯ ПРО ІВАНА СІРКА



Ой як крикне старий орел, що під хмари в'ється,

Гей, загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.

Ой не вітер в полі грає, не орел літає —

Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє.

Старий Сірко перед стягом раду оглядає,

Козаченьків привітає, стиха промовляє:

"Гей, молодці-запорожці, татарва лякає!

Не дрімайте, товариші, бо в руки злапає,

Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,

Тії коні воронії, що ждуть на припоні!"

Загуділо Запорожжя, як те Чорне море,—

Понеслися козаченьки облавою в поле.

Ой як свисне старий Сірко на конику сивім,

То спинились запорожці, як сонечко сіло.

Ой як крикне старий орел, на шпиль-гору сівши,

Засмутились запорожці, коней погубивши.

"Ой батьку наш, отамане, що маєм робити?

Без коней ми наче орли, що в степу підбиті".

Ой як крикне наш отаман та й до козаченьків:

"Не журіться, запорожці, друзі молоденькі!

Ой годі ж вам турбуватись, годі, пани-брати,

А беріте в руки списи, рушайте гармати".

То ж не вітер в полі грає, не орел витає —

Ото ж Сірко з товариством по степу літає.
Стабилизатор напряжения со склада в Харькове