Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 21.11.2017, 21:14
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Цікавинки

Меню сайта



Історія України



Опитування

Дайте оцінку моєму сайту
Всього відповіло: 1150


Меню для гостей сайту

Статистика

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ



Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,

Чия то дівчина розпустила коси?

Коси розпустила, гулять не ходила,

Молодого хлопця навік полюбила.

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

Жала вона, жала, жала — не дожала

І до сходу сонця тополею стала...

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!

Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —

Не питайся, сину, про свою дружину,

Бери топір в руки — рубай тополину.—

Як ударив вперше — вона й похилилась,

Як ударив вдруге — вона й попросилась:

— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,

На моєму листі спить твоя дитина.—

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?

Не спішіть, дівчата, розпускати коси.