Вітаю Вас Гість!
Субота, 21.10.2017, 06:47
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Цікавинки

Меню сайта



Історія України



Опитування

Хто має право жити на Україні?
Всього відповіло: 2383


Меню для гостей сайту

Статистика

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

КУПАЙЛО;КУРЯЧИЙ;ЛАД

КУПАЙЛО (КУПАЛО) —давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту. Свято К. з масовими ігрищами, поклонінням вогню й воді відзначалося в ніч з 23 на 24 червня. До святкового ритуалу входило: запалювання ЖИВОГО ВОГНЮ  (від тертя дерева об дерево), плетіння дівчатами вінків і кидання їх у воду, стрибання, через вогонь («очищення»), прикрашання худоби вінками й дзвіночками, спалювання опудала МАРИ (смерті), одягання масок з метою «обманути злих духів» і-т. п. Вважалося, що зібрані в купальські дні лікарські рослини мають найбільшу цілющу силу. З XIV ст. день К. стає великим народним святом в українській обрядовості. (За О. Афанасьєвим, П. Трощиним).


КУРЯЧИЙ БОГ — камінь, грубо оброблений під вигляд уявлюваного «Перунового молота», що його вивішували у курниках як засіб проти захворювання домашньої птиці. Пізніше К. Б. називали всілякий камінь з отвором. (За О. Афанасьєвим).


ЛАД — бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ подружньої вірності). (За П. Трощиним). ЛАДА — велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Л. наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт. Зображувалась здебільшого у вишивці верхи на коні разом зі своєю донькою ЛЯЛЕЮ та пучечком червоної калини в руці. За давньою легендою, Л., несучи весну на землю Оратанії, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Л. колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Л. далекі й відчайдушні моління оріїв, які благали тепла на свої рахманні ниви. Підхопилася Л., кинулася бігти в бідний край — нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Л. крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини. (За М. Кожухар-Плачиндою). Міфічний  образ давньоукраїнської  богині Л.  трансформувався у   міфології   багатьох   індоєвропейських   народів,   які   походять   від праукраїнців-оріїв.