Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 25.04.2017, 02:53
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Цікавинки

Меню сайта



Історія України



Опитування

На скільки Вас задралa політика?
Всього відповіло: 2092


Меню для гостей сайту

Статистика

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

ГРИЗАЧКА;ДАЖБОГ;ДАНА

ГРИЗАЧКА—міфічна потвора, що несла людям хворобу серця. Одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася черв'якоподібною істотою, в якої над посинілою тонкою верхньою губою зависали гострі хижі зуби. (За П. Трощиним).


ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ, СОНЦЕ-БОГ) — за найдавніших часів бог Сонця, світла й добра. На думку академіка Б. Рибакова, культ Д. сформувався за скіфських часів в VIIV ст. до н. є. На початку н. є. стає богом лісів, гаїв, байраків, садів тощо. Один з найголовніших персонажів української міфології. В Києві ще за часів трипільської культури (IVIII тисячоліття до н. є.) було велике капище Д.— на Дажбоговій горі (нині Хоривиця). За однією з легенд, Д. народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в Києві почався голод, хлопчик приніс із гори зернятко, посадив його, і з нього виріс чудодійний кущ розкішної пшениці, якою люди й нагодувалися. Так Д. привчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб, а батько його Сварог викував першого плуга. Коли Д. і Сварог почули про голод в країні росів, то повезли хліб голодуючим. Але по дорозі Чорнобогове військо знищило валку з хлібом, а Дажбога і Сварога посікло. Боги Вирію оживили обох, взяли до себе, зробили богами. Зображувався Д. у вигляді антропоморфного Сонця. З давніх-давен сонцеликий образ Д. малювався на вітрилах кораблів, що виходили із Санбатоса — Київської гавані на Почайні. Таке зображення є першогербом Києва. Культ Д. як головного бога Рідної Української Національної Віри (РУНВіра) відродив Лев Силенко в книзі «Мага Віра»  (Нью-Йорк, 1979). За Силенком, Дажбог—це свідомість , світу. Саме з цієї свідомості — самоволодіючої, самонаснажуючої всевишньої сили — й постала людина (слово «свідомість» Силенко виводить з санскритського «свідомая», що означає самоутвердження). «Дажбог — це ДІЯ, яка творить у людині бажання жити, бажання бачити себе у своїх діях, бажання вчитися, працювати, самоутверджуватися, самовизначатися, зрештою — вмерти, боронячи життя і незалежність свого племені. Дажбог — це свята Правда, Справедливість, життєтворяще Світло, Святий Дух, Воля. Життя — в Дажбогові, і Дажбог в житті. Людина у свідомості світу, і свідомість світу у людині» (Л. Силенко).


ДАНА (ДІВОНІЯ, ДІВАННА, ДІВА) — богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина ВОГНЮ (СВІТЛА, СВІТОВИДА), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.). За переказами, храм Д. стояв у легендарному українському місті Дівичграді чи Дівинграді (згодом — німецьке місто Магдебург). Від імені Д. походять, на думку деяких учених, назви рік: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай. Д. ототожнювалася в українській міфології з грецькою Діаною, або Артемідою.  (За Я-  Головацьким).